24 лютого 2022 року, о 5-й ранку, багато хто з нас прокинувся від звуків, яких ніколи раніше не чув , або від повідомлень, яким відчайдушно не хотів вірити. Той ранок провів межу між усім, що було до цього, і всім, що було після цього. Не лише для країни, а й для кожного з нас особисто.
Перші години були сповнені страху та розгубленості. Потім прийшли рішення. Куди йти, як допомогти, що робити далі. І десь посеред цього хаосу стало зрозуміло одне: зупинятися було неможливо. Не тому, що ми мали продовжувати йти, а тому, що продовження життя, роботи, будівництва – це саме по собі було відповіддю на все, що відбувалося навколо нас.
Минуло чотири роки. Чотири роки, які зберегли в собі більше, ніж іноді ціле десятиліття. І все ж – сьогодні виповнюється чотири роки повномасштабного вторгнення, але Україна воює з російською агресією вже дванадцять. Дванадцять років. Майже вдвічі довше, ніж тривала Друга світова війна. Деякі війни вимірюються в підручниках з історії. Цю досі вимірюють втратами, мужністю та впертою волею продовжувати.
Це не звіт і не хронологія подій. Це історія про людей – про те, як наша компанія та кожен українець пережили ці чотири роки, крізь втрати та радість, крізь тривогу та надію.
НАШІ ЛЮДИ В УНІФОРМІ
П'ять відсотків нашої команди вирішили захищати свою країну. Це люди, яких ми знаємо – зі зустрічей, з розмов, з кухні в офісі. Ми глибоко пишаємося кожним із них.
Кожен наш захисник зберігає своє місце в команді, і ми чекаємо на їх повернення.
Один з них уже це зробив. Він повернувся, знову увійшов у систему та знову приєднався до команди. Це був тихий момент , але для всіх, хто знав, що це означає, він був зовсім не дрібним.
ЖИТТЯ ТРИВАЄ ДАЛІ
Є щось тихе та зухвале у пошуку сили у світлі, любові та внутрішній силі серед труднощів і темряви. Це не заперечення – це твердження. Дуже людське твердження.
Наші люди не ставили життя на паузу. Десять наших колег одружилися, сім'ї зростали, і десь між сиренами повітряної тривоги та робочими дедлайнами життя просто продовжувалося. І це здається саме правильною реакцією.
За чотири роки з початку повномасштабного вторгнення в сім'ях нашої команди Xpand народилося одинадцять дітей – Емма, Микола, Софія, Кіра, Єва, Марк, Владислав, Лев, Ігнат та Анна – ласкаво просимо. Ви народилися в країні, що охоплена війною, в оточенні людей, які все одно вирішили продовжувати жити. Це справжня родина, в якій народитися.
БІЗНЕС ЯК ЗАЯВА
Продовжувати будувати, розвивати, створювати та впроваджувати щось нове під час війни – це наш вибір.
Наш продукт, Xpand Portal, ніколи не припиняє розвиватися. Оновлення виходять регулярно – останнє вийшло лише минулого місяця. За кожним релізом стоїть команда, яка з'являється, вирішує проблеми та виконує свої обов'язки.
Також ми пишаємося клієнтами та партнерами, з якими працюємо – масштабом того, що ми будуємо разом, та командами, з якими ми зростаємо. Бо саме в цьому і полягає суть: змістовні партнерства та стабільність, яку вони створюють, навіть у найневизначеніші часи.
Ми продовжуємо з'являтися – в Україні та за її межами. Наша команда брала участь у конференціях та освітніх ініціативах, ділячись тим, що знаємо, та навчаючись того, чого не знаємо. Тому що, щоб залишатися в курсі подій, потрібна цілеспрямованість. І що б не принесли останні чотири роки, це прагнення до зростання та підвищення планки ніколи не похитнулося.
ОДНОДЕННА ЗАРПЛАТА – КОЛИ КОМАНДА СТАЄ ГРОМАДОЮ
Деякі речі не можна зробити обов'язковими. Не можна вказати «солідарність» в описі вакансії чи запланувати «єдність» у запрошенні до календаря. Вона або існує, або її немає. У нас вона є.
Протягом останніх чотирьох років наша команда реалізувала добровільну ініціативу «Одноденна зарплата» – в рамках якої колеги вирішили пожертвувати свою денну зарплату на підтримку українських військових. Завдяки цій ініціативі генератори та джгути були доставлені тим, хто їх потребував. Стелажі, запчастини для 3D-принтерів, засоби підтримки мобільності, цифрове обладнання. Практичні речі, які дійсно змінюють ситуацію на місцях. Ми рухаємося вперед квартал за кварталом, до перемоги.
ІНВЕСТИЦІЇ В МАЙБУТНЄ — ІНІЦІАТИВА SCHO
Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми могли б призупинити нашу освітню ініціативу SCHO. Але ми вирішили продовжувати. Тому що люди, які відбудують Україну, навчаються саме зараз. Сьогодні SCHO продовжується як щорічна ініціатива, де учасники отримують практичний досвід роботи з технологіями Microsoft — від ERP-систем та автоматизації бізнесу до розробки на основі штучного інтелекту та реальної архітектури проектів.
Інвестування в людей, які тільки починають свою діяльність, – це одна з найспокійніших та найоптимістичніших речей, які компанія може зробити під час війни, чи не так?
ЧОТИРИ РОКИ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ. ДОСІ ТРИВАЮТЬ БОРЬБА..
Чотири роки – це довгий час. Достатньо довго, щоб втомитися, засумніватися, задуматися, скільки це ще триватиме. І все ж, ми тут.
Протягом чотирьох років Україна чинить опір повномасштабній агресії Росії. Росія не лише намагається знищити Україну як державу, вона кидає виклик безпеці Європи та дестабілізує світовий порядок. Ця країна перетворює тероризм на повсякденне життя.
І лише завдяки нашим солдатам, людям, які захищають, волонтерять, жертвують кошти та підтримують фронт, ми взагалі можемо продовжувати жити та працювати.
Наші співробітники продовжують працювати після ночей обстрілів та днів без світла та опалення. Ми продовжуємо навчатися, розробляти наші продукти, впроваджувати послуги, будувати партнерські відносини — і жити своїм життям. Люди в нашій команді створюють сім'ї. Народжуються діти. Життя триває навіть зараз.
Ми адаптувалися не тому, що це було легко. Ми адаптувалися, бо відмовилися дозволити цій війні визначити межі того, що ми можемо побудувати. Ми сумуємо, коли повинні. Ми святкуємо, коли можемо. І ми продовжуємо працювати.
Ми не знаємо, коли це закінчиться. Ніхто не знає. Але ми знаємо, хто ми, і ми знаємо, що ми будуємо — для наших клієнтів і партнерів, для нашої країни, для Європи та для світу, в якому виростатимуть наші діти.