Війна триває вже 731 день: ми її витримали, а отже, ми переможемо!
News
лют. 23, 2024 1299 перегляди 2 час читання

Війна триває вже 731 день: ми її витримали, а отже, ми переможемо!

Ніхто не готував українців до війни, бо як до неї можна готуватися? Ніхто не готував українців до війни, яка розпочалася на Майдані Незалежності у 2013 році, війни, яка триває на сході нашої країни з 2014 року, і яка змусила тисячі українців покинути свої домівки. І, очевидно, ніхто не готував нас до великої війни, яка несподівано увірвалася в життя всіх без винятку українців 24 лютого 2022 року, змушуючи нас два роки поспіль осмислювати те, про що писав Еріх Марія Ремарк, і розуміти на власному досвіді, як жити, працювати та будувати плани під час війни.

Фото : Євген Малолєтка , Крістофер Окчіконе , Гліб Гараніч , Костянтин та Влада Ліберови , Владислав Мусієнко , Олександр Магула

Ніхто не готував нас до війни, але ми боремося. Ми боремося відчайдушно та безстрашно, і наш опір, очевидний та видимий з кожного куточка планети, сколихнув світ два роки тому і досі змушує інших захоплюватися нами.

Ніхто не сказав нам, що повномасштабна війна Росії на території України триватиме два роки і що вона буде настільки безжальною як до військових, так і до цивільного населення. Так само, як ніхто не попереджав нас, що українські міста майже щоночі чи щоранку прокидатимуться від звуків вибухів чи пожеж. Ніхто не сказав нам, що будуть знищені не лише аеродроми, військові частини та нафтобази, а й житлові та пологові будинки, лікарні, музеї, дитячі садки та школи у відчайдушних спробах росіян стерти нашу національну пам'ять та ідентичність, не усвідомлюючи, що вона лежить всередині нас.

Але, на щастя, сьогодні ми вже знаємо, що навчимося з цим жити і продовжуватимемо водити дітей до дитячих садків, ходити на роботу, займатися улюбленими хобі після важкого робочого дня, і зрештою знайомитися з сусідами, сидячи разом на парковках чи в укриттях. Однак факт залишається фактом: навіть якщо дещо з нашого розпорядку вдалося повернутися до того, як було раніше, за ці два роки деякі речі вже ніколи не будуть такими, як раніше, і найголовніше, велика кількість людей, які віддали своє життя за незалежність України та нашу можливість бути тут і зараз, більше ніколи не побачать мирного українського неба.

Фото : Ігор Лук'яненко, Юрій Стефаняк, Микита Шандиба, Альберт Лорес, Арсен Петров, Сергій Ковальов, Дмитро Смоленка

Але ми пам'ятаємо!

Ми шануємо!

Ми знаємо, що нам потрібно пам'ятати все: моменти, які дарували нам надію, моменти, забарвлені болем, події, які змусили нас сумувати, і події, які знову змусили нас повірити в дива. Ми повинні пам'ятати, бо наше завдання — донести весь цей досвід і поділитися ним з майбутніми поколіннями, щоб у роки та десятиліття ми були єдиними, єдиними як народ, знаючи, хто залишився другом попри все, а хто був найгіршим ворогом.

Фото : Роман Пилипей, Юрій Стефаняк, Пол Хансен, Летиція Вансон, Костянтин та Влада Ліберови, Юрій Стефаняк, Хайді Левін

З неймовірною силою та мужністю ми стоїмо на захисті нашої батьківщини. Збройні Сили України, Територіальна оборона, медики, волонтери, бізнес – усі об’єдналися, щоб дати відсіч ворогу. Так, нам може бути неймовірно важко, ми втрачаємо роботу, домівки, мрії та близьких, але ми точно знаємо, що одного ранку настане світанок у мирній Україні.

Тому сьогодні ми звертаємося до всіх небайдужих з проханням долучитися до перевірених фондів чи ініціатив та зробити пожертву на потреби Збройних Сил України, ветеранів чи цивільного населення, які так чи інакше постраждали від російської агресії. Наприклад, до фонду - https://u24.gov.ua/seababy або https://steelwings.net/en/

Ми шануємо!

Оскільки ми вистояли, ми переможемо!

Слава Україні!